пятница, 30 сентября 2016 г.

Дев’ять фактів про кулькову ручку, яких ви не знали

Дуже часто прості й звичні предмети, які оточують нас щодня, мають досить цікаву і захопливу історію. Кого зараз можна здивувати кульковою ручкою?


Виросли вже цілі покоління, які ніколи не писали пером і чорнилом і ніколи не відвідували уроків чистописання, на яких вчили не бризкати цими чорнилами на папір. І, тим не менш, історія винаходження і популяризації кулькової ручки не така вже й проста, як прийнято вважати. Портал "Знай.ua" зібрав дев'ять фактів про цей звичний для нас предмет.


1. Сам принцип кульки, на яку потрапляють чорнила, вперше був запатентований у 1888 році американським фермером Джоном Д. Лаудом. Правда, на папері його винаходом писати було вкрай проблематично. Швидше він був схожий на великий маркер і використовувався для маркування корів. Чорнила для такої "ручки" вийшли вкрай невдалі. Якщо температура навколишнього середовища піднімалася вище +25, то вони починали текти прямо на бідній корові.





2. Класична кулькова ручка була винайдена й запатентована тільки через півстоліття. У 1938 році її представили світу брати Ласло й Георг Біро, угорці за національністю. Ласло працював журналістом і добре знав процес типографського друку газет. І ось одного разу йому на думку спала ідея, що було б непогано, якби чорнила під час ручного письма висихали так само швидко, як у друкарні. Він долучив до процесу розробки брата Георга, який був хіміком і розробив нові чорнила. Для того, щоб вони швидко висихали, Георг зробив їх дуже густими. Тож спочатку ручка писала тільки у вертикальному положенні. Але брати вдосконалили її конструкцію, і ми отримали таку кулькову ручку, яку знаємо й зараз.


3. Дивно, але винаходом спочатку ніхто не зацікавився, крім президента Аргентини Августо Юсто, який покликав братів до себе в країну запускати серійне виробництво. Тож батьківщиною кулькової ручки можна назвати саме Аргентину. Перші такі ручки поступили в продаж у 1942 році й називалися "Birome", від прізвищ братів Біро і їхнього партнера Хуана Мейна. До речі, у Південній Америці до цих пір часто називають будь-які кулькові ручки біромами.





4. До Європи нова ручка проникла майже відразу після запуску виробництва. На подив, допомогла Друга світова війна. Для британських льотчиків ручка, яка не вимагає постійної "підзарядки" чорнилом і працює на будь-якій висоті, була просто знахідкою. Незабаром Великобританія придбала права на виробництво ручок. Слідом це зробили і США.




5. Не обійшлося в історії кулькової ручки й без шахрайства. Аргентинські і британські патенти в США жодної юридичної сили не мали, чим і скористався хитрий комівояжер Мільтон Рейнольдс. Без усякого патенту він виготовив і продав кілька партій ручок, за що виручив близько 125 тисяч доларів. Спроби братів Біро відстояти свої права в суді успіхом не увінчалися.





6. Наступний крок у розвиток "ручкобудування" зробив француз Марсель Біш. Він чесно купив права у Біро, але залишився незадоволений тим, що ручки часто підтікають і взагалі швидко стають непридатними до застосування. Тоді йому прийшла в голову ідея одноразової кулькової ручки. Біш поміркував, що, незважаючи на зручність змінних стрижнів, рідко ручка "доживає" до іі другої-третьої зміни. І він вирішив здешевити конструкцію ручки, виробляючи її з дешевого пластику із цільними корпусами. Як говорив сам Біш: "Одноразова ручка не має бути півразовою. Своє єдинє життя вона має прожити з блиском". Дешеві, але надійні ручки Біша швидко здобули популярність у Європі та за її межами. Та ви й зараз ними користуєтесь, оскільки назва компанії Біша – це скорочення від його прізвища. "Bic" вони називаються. І до цих пір 80% виробництва кулькових ручок у світі – заслуга цієї компанії.


7. На цьому, здавалося б, історію кулькової ручки можна було б і закінчити, але прогрес не зупинити. Уже в 60-х роках японці винаходять маркери й фломастери з фетровими наконечниками. Писати на папері ними виявилося не дуже зручно, зате для маркування предметів вони незамінні. Історія зробила повне коло й повернулася до винаходу фермера Джона Д. Лауда майже вікової давності.


8. З тих пір було винайдено безліч різних ручок із кульковим принципом. У продажу можна побачити, наприклад, ручки-роллери, з поліпшеною кулькою і спеціальними чорнилами, які повільніше сохнуть, зате пишуть набагато чіткіше. Або гелеві ручки, чорнила яких ніколи не засихають. У Південній Кореї придумали оснащувати ручки ліхтариком, щоб можна було писати в темряві. А з останніх досягнень науки і техніки можна згадати ручку, яка "запам'ятовує" все написане та зберігає текст у цифровому форматі. Такою ручкою можна писати навіть у повітрі, вона реагує на рухи руки.





9. До речі, найдорожча ручка в історії – "Boheme Royal Pen" – була виготовлена ​​німецькою компанією "Montblanc". Вона зроблена і​​з 18-каратного золота, інкрустована платиною та прикрашена гравюрою. Крім того, виготовлена "​​Boheme Royal Pen" вручну. Її вартість – півтора мільйона доларів США.